Чи міг уявити собі харківський козак Семен Климовський, що пісню на його вірш «Їхав козак за Дунай» у середині ХVІІІ ст. співатиме вся Європа?

А Олександр Пушкін під її враженням напише:

Раз, полунощной порою,

Сквозь туман и мрак,

Ехал тихо над рекою

Удалой козак…

Навіть Бетховен не встояв перед спокусою по-своєму інтерпретувати українську народну пісню. 1816 року з подачі посла Росії в Австрії Андрія Розумовського, з яким великий композитор приятелював, Бетховен захопився українським фольклором. Розумовський збирав і зберігав багато музичних видань і вочевидь серед них була пісня «Їхав козак за Дунай». У результаті обробки композиція вийшла ніжнішою за оригінал, а голос, який її виконав, звучав у супроводі фортепіано, віолончелі і скрипки.

У Німеччині цю пісню із дещо зміненими словами співали селяни і військо, помилково вважаючи її своєю фольклорною спадщиною.

У Франції «Їхав козак за Дунай» - народна пісня, оскільки музика до неї вигадана народом. Вона отримала назву «L’adieu des fiances» («Прощання з нареченою»), і увійшла до збірки французьких народних пісень.