Сьогодні, 16 травня, День вишитої сорочки. Ми, українці, вважаємо її особливим оберегом. Адже, вишиваючи сорочки, українські жінки створювали собі і своїм рідним своєрідний захист. Вишивку розміщували на відкритих частинах тіла: грудях, руках і шиї, де вона захищала від нечистої сили. Про символи у вишивці розповіла майстриня Леся Сенів.

Сьогодні, у День вишиванки, «Радіо Київ» розповідає про традиції вишивання сорочок у різних регіонах. Зокрема, на Київщині, популярні були геометричні візерунки, так само і на Західній Україні. На Житомирщині переважав рослинний мотив, на Полтавщині вишивали білим по білому, а на Тернопільщині чорним кольором, - розповіла етнограф Юлія Рачковська.

Вишитий рушник, зокрема, весільний вишивається однією голкою, з початку і до кінця. А довжина його повинна ділитися на сім. Щоб шлюб відбувся і вважався канонічним, колись необхідно було мати півсотні вишитих вручну рушників. Юлія Рачковська розповіла, хто повинен вишивати рушник.

Кольорову нитку колись запікали в житньому тісті, щоб вона не вицвітала на вишитій сорочці, - нагадала Юлія Рачковська.

У давнину в Україні родина вважалася заможною, якщо дівчина шлюбного віку мала понад 60 вишитих сорочок. У бідніших дівчат їх мало бути не менше 30-ти. У чоловіків же сорочок могло бути менше і кольори вишивки часто кардинально відрізнялися за значенням від вишивок на жіночих сорочках, - поділилась Юлія Рачковська.